close

  • To serve Poland – to build Europe – to understand the world

     

  • НОВИНИ

  • 17 вересня 2018

    17 вересня 1939 року, виконуючи постанови тайного протоколу до пакту Ріббентропа-Молотова, підписаного між німецьким ІІІ Рейхом і Радянським Союзом 23 серпня 1939 року, радянські війська увійшли на територію Польщі. У радянсько-німецькій постанові заплановано поділ території Республіки Польща між двома тоталітарними державами. Згідно з Пактом СРСР зобов`язався підтримати Німеччину у військових діях проти Польщі.

     

    Поводом до початку радянського вторгнення до Польщі мало бути визнання радянським урядом факту неіснування польської держави після німецької агресії та після того, що, як очікувалося, уряд РП залишить Варшаву. Тим самим радянські органи влади визнавали недіючими попередні двосторонні договори, зокрема радянсько-польський договір про ненапад 1932 року. Насправді дo 17 вересня верховна влада РП залишалася на території Польщі, та у своєму зверненні президент Іґнацій Мосціцький визнав дії Радянського Союзу актом агресії. Безсумнівно, такі дії СРСР були порушенням двосторонніх договорів та міжнародного права.

     

     

    Радянські війська зустріли опір з польської сторони зокрема у Вільні, Гродні та Львові. У цих містах, як і на території всіх східних воєводств II Речі Посполитої, мали місце чисельні акти радянського насилля щодо польських військовополонених та цивільного населення. Для виправдання вторгнення турботою про безпеку білоруського та українського населення радянська влада відкрито заохочувала представників цих національностей до нападів на поляків.

     

     

    Разом з регулярними військами СРСР на території II Речі Посполитої з`явилися та розпочали діяльність спеціальні відділи НКВС, завданням яких була ліквідація структур польської держави і потенційного руху опору. З цією метою на окупованій СРСР території вчинялися масові арешти і знищення представників вищих шарів суспільства. Більша частина взятих до радянської неволі офіцерів Війська Польського стала жертвою Катинського злочину, що було порушенням воєнних звичаїв і конвенцій. Сотні тисяч поляків депортовано вглиб Радянського Союзу (особливо до Сибіру і Казахстану). Метою цих дій було бажання остаточно ліквідувати польську державу і включити зайняті території до радянської держави.

     

     

    Вступ радянських військ на територію Польщі прискорив рішення польського уряду залишити країну уночі з 17 на 18 вересня 1939 року, наслідком чого стала організація польських державних та військових структур в Еміграції на чолі з Президентом РП Владиславом Рачкевичем. Тим самим була збережена інституційна безперервність, яка дозволяла Війську Польському продовжувати боротьбу за кордоном.

     

     

    Поразка оборонної війни Польщі у 1939 року не закінчила боротьби на території країни. Незважаючи на репресії з боку обох окупантів, вже 27 вересня 1939 року створено Службу заради перемоги Польщі. Таємні структури польського руху опору дозволили утворити найбільшу в окупованій Європі підпільну державу. Наслідком дій двох злочинницьких тоталітарних режимів був поділ Польщі, яка була самотня у боротьбі. На окупованих польських землях розпочато масове винищення місцевого населення, що тривало практично до закінчення II світової війни у 1945 році.

     

     

    II світова війна була одним з найбільш травматичних подій в історії Польщі. До сьогодні її наслідки мають значущий вплив на польську зовнішню політику. Незважаючи на те, що від вересня 1939 минуло вже понад 79 років, поляки як народ залишаються особливим вартовим пам'яті про ці події. Війна, яка розпочалася на світанку 1 вересня 1939 року нападом німецького III Рейху на Республіку Польща, була найбільш варварським і винищувальним конфліктом в історії світу. Ця війна не має собі рівних з приводу десятків мільйонів жертв, велетенських матеріальних знищень, але також з уваги на цілковите порушення всіх моральних і етичних норм.

    Print Print Share: